Раїса Троянкер Невеличка


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» > Раїса Троянкер. Невеличка поема про старого професора
Поиск статьи:
   расширенный поиск »

Раїса Троянкер. Невеличка поема про старого професора

Статья написана 16 ноября 2024 г. 13:48


НЕВЕЛИЧКА ПОЕМА ПРО СТАРОГО ПРОФЕСОРА

Присвячується тим, хто в перші героїчні дні революції не кидав своїх форпостів.

1

Сьогодні професор спалив найдорожче:

Купу зошитів, а між ними один

З написом —

        «Моя дисертація».

Вчора останній стілець потрощено

І більш немає за що вже взятися.

      А —

        в хаті холодно

      І —

        працювати треба.

Де ви, з золотим обрізом томики?

          Де ви?

            де?

Мозок!

         Ти ще не стомлений,

         тебе не розп'яв день?!

Самій жорстокій богині чи богові

Не приноситься такої жертви.

Як тобі —

        грубко убога!

(Після пожертви хочеться скулитись

      і... цуценям вить).

Як довго корчивсь, згинавсь

Огнем розіп'ятий Форель.

Всіх, жорстока богине,

          На!

Воронов і Мечніков — ув останній рейс.

Так треба: горіть!

Бо вночі до професора прийде коханка,

Скаже йому: — «твори!»

І серце стане рожевим, як ранок.

  Тільки —

  треба вмилосердити богиню — грубку,

  бо холодно і не можуть писать,

  не розгинаючись, закляклі руки

  того, що диктує так хутко

  в любовнім екстазі — вона —

Золота коханка — наука.

А надворі мороз на санки сів.

Синьо-червоний,

          як

увечері при заході вода Рейну.

Всіх на паливо! Знаю я,

Що цілим залишивсь —

Томик один — Штайнаха.

2

А коли неба дірявий дах

Замалює червоним сонце,

Професор підійметься і скаже — «да, —

А до чого, припустімо, сон цей?»

  Ах, чудний Валер'яне Львовичу*,

  Ви хочете стати Фавстом номер два.

  Ви чуттям і розумом вловлюєте

  Велику ідею омолодження людства.

  На гігантськім екрані епох

  Геній не один вже з'являвсь.

  Але в шуканнях — таких реальних, як життя

  І містичних, як твори Едґара По,

  Вони поодинці захлинались.

І професор швиденько встане,

Побіжить з університетського дому

Туди, де чітко, немов у золотані,

Літери кажуть: —

        Упродком.

Фунт хліба. Два — картоплі.

Чвертка крупи манної.

П'ять годин чекання в черзі,

Коли —

       в животі хтось булькотить захоплено

І од голоду голова в тумані.

З

Тихо й урочисто у великих лябораторіях.

Заклякла і вгрузла в повітря тиша.

Професор поволі підіймається вгору,

І стіни кажуть — будь ласка, тихше.

Трохи пахне військовим

         шпиталем.

Стояли білі. А зараз будинок тихий.

Чому? Відомо: — Немає палива

Та ще й червоні недавно приїхали.

А там у професора,

         в маленькій кімнаті,

в голодній стумі зустрічають ранки

       двоє —

таких беззахисних, чудних і волохатих,

       двоє —

        орангутангів.

Ех ви, чудні низьколобі створіння,

Ви не знаєте, за що б'ються комуністи.

Ви не знаєте романтики доби військової

та її горіння —

ВИ ПРОСТО ХОЧЕТЕ ЇСТИ.

Це ж для вас години в черзі.

(Один — хліба і два — картоплі).

Це ж для вас хочеться жить

І серце старе молодіє захопленням.

Ех, Фавсте! Кімнати простір

       і ліжка пустка.

В тебе цингою вагітні ясна.

Ти кров'ю фарбуєш, як вивіску, хустку

І для тебе одне тільки ясно:

— Помру з голоду — нікому тужить.

Помру, як лицар во ім'я коханки.

Ну, а вам необхідно жить

О —

       ранґ—

         утанги.

Ах, професоре, дослід за тебе

До кінця доведуть інші.

Пересадка залоз — і ще треба

Зробити багато іншого.

І од голоду тіло старе

і од творчого екстазу —

в корчах.

А —

        мавпи їдять

         і

радісно морщаться.

А потім тіло в небуття синь — о

Таку ліричну, як вірші Гайне.

Знайдуть мавп і зошит синій:

— «Спосіб омолодження. Частково по

          Штайнаху».

***

Знаю:

       з'явиться на екрані епох той,

       що зможе убити старість.

Року рев. ХІ-го

Примітки:

«Невеличка поема про старого професора».

Оґюст-Анрі Форель (1848–1931) – швейцарський психіатр, невропатолог і ентомолог, відомий своїми дослідженнями структури мозку людей

та мурах.

Воронов – Сергій (Самуїл) Воронов (1866–1951) – французький хірург

російського походження, розробляв метод омолодження людини за допомогою прищеплення їй тканин яєчок мавпи.

Мечніков – Ілля Мечніков (1845–1916) – біолог, патолог, один із засновників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології. Народився в Україні.

Штайнах – Ойґен Штайнах (1861–1944) – австрійський фізіолог, сексолог, піонер у галузі ендокринології, шість разів номінований на Нобелівську

премію.

*Валер'я́н Льво́вич Поліщу́к — український радянський письменник, поет і прозаїк, літературний критик, публіцист доби розстріляного відродження.

Продком – продовольчий комітет, установа, що завідувала заготовлюванням, підрахунком та розподілом продовольства.





54
просмотры





  Комментарии
нет комментариев


⇑ Наверх