"Поэма о том, как возник мир и погиб Михайль Семенко"
"ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ „ПОВЕМА ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Міжнародній клуб винахідників-ексцентриків і міжпланетної комунікації.
На той час СРСР в непівському оточенні дискутувала вільними годинами, а втім міжнародне становище не обіцяло кардинальних і потрясаючих змін. Це внутрішній стан. Зовнішній характеризувався гак, що світові акули за допомогою чорних блуз реставрували папські булли і світом гуляв символ міжнародніх пуз стережись! фашизм.
Тоді ж в звязку з успіхами техніки по всіх містах не тільки, Европи й Америки а навіть СРСР почали закладатися об’єднуючи всі народи й нації невинні аполітичні й смирні . так звані „безпартійні" МІЖНАРОДНІ КЛУБИ ВИНАХІДНИКІВ — ЕКСЦЕНТРИКІВ і МІЖПЛАНЕТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Клуби на порах перших не ставили справу руба й зосереджувати почали всю' ексцентричну „активно — безпартійну" масу її скільки хочете не тільки по европах й америках але також і в нас. Техніка звичайно технікою, успіхи таки були дійсно, і не тільки „там", а й тут у нас. Механіка була спочатку дуже проста: цікавилась публіка і хемією, і новинами, і радіо, і планетами, доки не спіткнулись на Марсі, а на „ракетах" спокусили б і вас. Кінець — кінцем пошесть, спочатку невинна,
а далі як це воно й гоже -- секта не секта, а так вроді як технічна масон — ложа. За ініціяторами маса, спочатку пустяк, потерпіла лише ощадкаса і Держбанк, а коли справа дійшла до ложі то подай сюди боже всякої дрібної й більшої рибки. І от в один із квітнів посунули в клуби великі й малі безробітні. В першу голову одставні генерали старих і нових часів відсіч дало життя їм ІДО. З наших знайомих Донцов, Винниченко, Шаповали то що. Після трудів праведних нот, проектів, планів, що врятувати мусили цілий світ, Клеманса, Вільсони, ' Давеси й ин. специ. Як говорить МКВЕМК мандат — звіт, навіть імператор Віллі, всі попали до МКВЕМК відповідних місцевих філій. Ну а в нашій СРСР зокрема на Україні
такої великої риби нема але все ж причепитися можна до чергової „реакції" знайшлася й тут політиків — безробітних чималенька фракція без роботи не пополітичиш далеко отже, подавайте нам, як і в Месопотамії, оркестри гіпопо — тамні амні рамні манії, техніку в астральній акції й одночасно філії Міжнароднього Клубу Міжпланетної Комунікації. Найменше можу сказати як це вийшло так що наш дорогий охай кохайль наш відомий поет Семенко Михайль може випадково може з якоюсь задньою думкою, це його секрет може й насправжки, на жаль, *. в компанію ту попав і, звичайно, мав членський білет.
Після чергових зборів місцевої філії МКВЕМК Михайль Семенко з групою членів клубу оглядав свій апарат часу, після чого до слухачів з промовою, що мала зовсім несподівані для слухачів наслідки
Семен к о :
Товариші і громадяни ! Б добрий час
невеличка компанійка зібралася тут нас представників хоч і одної нації та за те різних клас. Кілька часу доведеться нам колі тісному перебути в. Вас запрошено сюди а не туди для того щоб протягом звичайних трьох день користуючись апаратом ідо на нього я маю патент перебути історію міліонів минулих літ і міліонів віків майбутніх. Потім ви розійдетесь по своїх хатах і за шклянкою чаю в простих і зрозумілих словах як звичайний собі анекдот розкажете не тільки про геологію чи там соціологію а просто про всю космогонію. Дива буде повен рот. Пливе човен хльоп, хльоп, хльоп. Ну, чого роззявили грот? Прошу,
східці в кабінку от. Духа присутність по можливости повну зберігати прошу. Нікому не буде зле пропоную підлягати мені але.
Після цих слів В. Винниченко, . Дм. Дониов, X. Вильовий, автокефальний епіскоп і старий кооператор падають непритомні, але поволі кожний із них очунюється і сідає в кабінку, після чого почулися такі репліки :
Винниченко: Ви позбавляєте мене можливости закінчити мого романа "сонячна *маши н а а а а а" ох! Донц о в : Що ви хочете зробити з нас п'ятьох ? ? ? Та за ці три дні без мене пропаде вся наука про на ці і ! ! X. В и л ьовий '• Мені треба ще сьогодні! так ! написати три листи до редяк ! ці! ї! Єпіс к о п : Дід :
*) Не змішувати з М. Хвильовим.
Семенко: Громадя! не ! Слу! Хай! Те! Піз! Но ! Вже ! А Б В Г л є 'Же ! Ми в до ро зі вже! Ма ши на йде ! Н ідо чого тепер всякі протести й запи тяння ! Ми вже минули еС — еР — еС — еР ! Про все дізнаєтесь у свій час ! Пожалійте не мене а себе, •вас ! Все має розумний сенс що торкається цього небувалого підприємства ! Ми в світовому просторі вже! Ото що ви бачите в горі не вітрина ТЕ-ЖЕ то наша планета земля. Не скидай светру, земляк! Заспокойтесь! І не кидать у мене Гудзиками зі своїх єрундовських піджаків? ... Що за глупая демонстрація, справді!.. Назад не можна! Заспокойтеся ! Заспокойтеся ! Заспокойтеся ! Так!
Так! Передбачено все!
Да.
Члени непримушеної експедиції поволі заспокоюються , в той час як апарат перенісся в давно минулі віки, що попереджали повстання світу.
"Нова Генерація" №5 1928
***
ЩЕ УРИВОК ІЗ "ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО"
Експедиція в складі членів Всеукраїнської Філії Міжнароднього Клубу Винахідників Ексцентриків і Міжпланетної Комунікації : М. Семенка, X. Вильового, Дм. Донцова, В. Винниченка, Єпіскопа Укр. Автокеф. церкви, укр. Діда-кооператора
на апараті часу за командуванням М. Семенка переноситься в давноминулі вікні, по можливості беручи участь у створенні світу, в той же час спостерігає процес його повстання, обмінюючись відповідними глибокодумними репліками.
Дід:
Не видно щось
бога — творця і святого духа.
Семевко
Так, рух і гуманність більш все.
Єпіскоп :
Як же без води ? Дух святий носивсь над водою.
Семенко
Правда, з водою зле. Не можу нічого зробити але.
Єпіскоп
Так і хочеться водички налити.
X. Вильовий
Чи не видно іще Евро ?
Дід
Щось душно стає ду-
Винннченко
А таки стає ду.
Донцов
А вогню ! полум’я скрізь! І як можуть зародитися в полум’ї ' провансальці й инші нації не ?
X. Вильовий
А, може, це Венера, а не Земля ?
Семенко
Тра — ля ля.
бпіскоп
У книзі Буття так урочисто й спокійно. Чого воно крутиться так тут?
Семенко
Куля земна
повстає ж не!
Дондов
! без вас бачу давно, що це земська куля. Гальо!
X. Вольовий
Готова! Куля ! Земна!
Дід :
То можна й сходити вже ?
Семенко
Ні! Зачекати краще, доки проведуть меридіяни й параде. Під’їхати ближче можна, але...
Винниченко
Я прошу сло!..
Семенко
Хто про ? Нема.
Але говоріть коротко, швидко,
зима бо.
Винниченко
Шановні товариші! Перед на .. . куля земна.
Дід
Й ні душі.
Винниченко
Як і всі, я дуже ра...
Семенко
Це вам не в Центральній Зра...
Донцов:
Гальо! Я побачив Укра ! Гальо! Гальо!
Дід
А може то здало ?
X. Вильовий
Вра ! Вра ! Вра ! (Засоромлюється).
Винниченко
Отже, я й хочу про це.
Семенко
А, бе, це.
Внвниченко
Ви всі чули, мабуть, про Айнштайна й релятив — принцип ?
X. Вильовий
Хві! Й про Цвайштайна я чув.
Вннниченко
Не лізь поперед батька в пе ... Так от мене наче вдарив по голові ціп.
X. Вильовий
Вра! Вра! Гіп! (Засоромлюється).
Семенко
При чому ж тут народ ?
Внвниченко
Так от поки нема народу я пропоную
я пропоную я пропоную з самого початку світу повстання, пропоную я пропоную я пропоную врятувати Вкра.
X. Вильовий
Вра ! Вра ! Вра ! (Засоромлюється).
Дід
Що?!
Єпіскоп
Як?!
Семенко
А так.
Винниченко
Доки немає укрнароду, а є лише укртериторія (ми вже бачили її в біноклі)— доки взагалі немає ні людського роду, ні історії, ні Бокля (все це буде пізніш)— я пропоную я пропоную я пропоную зробити таке раніш :
Сеиенко
Універсалом день перевернути в ніч.
Донцов
Будь ласка ! В чому річ? В другий бік скерувати історію й одразу ж відокремити зарідки нашої нації!
X. Вильовий
Гаврика! Великою Вкраїнською Стіною . відгородитися від инших націй. Тоді б до XX віку ми були б першою нацією. Наша нація це ж прямо грація.
Єпіскоп
А як же ваша Еврб ?
X Вильовий
О ! В Евро можна прокласти вузенький коридор.
Дондов
Right all !
Дід:
З Івропою я згодний. Чували. Не шкодить.
Єпіскоп
А може одразу ж оточить її Укрокеаном ?
X. Вильовий
Доки ще нема инших океанів ? Це правда.
Донцов
На зразок Великої Британії ? Це було б непогано.
Винниченко
Як в Англії.
Дондов
Чому ж, будь ласка.
Дід
А українську мову залишимо ?
Семенко
Мо. Мо. Мо. Мо, мо, мо, мо. (Всі засоромлюються).
Єпіскоп
Де це ми знахо ?..
Семенко
Навпроти кулі земно.
Донцов
Дуже зручна дистанція.
Дід
А. чи скоро станція ?
X. Вильовий
Спека. Піт лоба тече з. А хустку забув дома.
Єпіскоп
Що ж, виходить, тоді й зими не було ?
Семенко
Иноді випадав сніг дурним на голову. А взагалі, як бачите, літо.
Дід:
Вода
Семенко
Да. Да. Да.
Да, да, да, да.
X. Вильовий :
Вода ? А й справді вода.
Єпіскоп
Он з того краю, дивіться, як заливає.
Дід :
Може, націдити б собі трошки ? Щось пересохло в ро.. .
Дондов
Це фантазія. Давайте
одсунемося далі в світовий простір.
X. Вильовий
А то ще потопить ще.
Єпіскоп :
А давайте справді одсунемось, бо тінпература тут !..
Дондов
Володимире Кириловичу подивіться, як цікаво : вогонь, вода й земля зчепилися в стихійній боротьбі. Порівнюючи з цим, що значить боротьба клас!
Винниченко
Гм ... так. Гм... ні.
Дід :
То заливає —то знов одходить. То вогонь виприсне —то пара піде Кумедія! І чого б я так сіпався ? Сиділо б вже, де посадили.
Єпіскоп:
Чи ти ба, як виринає!.. Ліпилось, ліпилось і знову дірка. Воно щось похоже і в книжках так пишуть.
Дід
А чи скоро вже тут хліб уродить ?
Єпіскоп
Ото хіба засіяти нікому.
X. Вильовий :
Тяжко, мабуть, тоді жилося ! Це ж іще здалеку
а що там робиться ближче ?
Донцов
Горотворчі процеси потрясають землю.
Дід:
Бідна Україно!
Єпіскоп
Подивіться — но, щось затівається на землі нове!
Донцов
Ми вступаємо в мезозойську еру І
X. Вильовий
А ну дайте сюди телескоп!
Дід:
Ти ще туди відступись ! Боязко щось мені.
Єпіскоп
Гетьте з своїм телескопом! я боюсь.. .
Дондов
До великих сил на землі долучилося ще: життя.
Вннниченко
Не на смерть, а на живот боротьба йде. І навпаки.
X. Вильовий
Боротьба ? Це цікаво. Я теж боровся.
Дондов
Це війна. Кожний рід; тварин має волю війни. Звідси й повстали нації.
Семенко
Акації профанації профдезорганізації ації ' ції ії і.
Дондов
Хай живе воля нац... ІЦо ви хочете ро ?..
Семенко
На поверхнь землі апарат я скерб...
Дід:
Шубовсть, дурний ! Я не хо...
Єпіскоп
Я протесту у — гу-гу-гу-гууууу..
Семенко
Предків подивитися тре...
X. Вильовий
В мене те бе це! .. Кхе, кхе, кхе, кхе, кхе..
Донцов:
Шановний добродію, Я волію спостерігати здалеку: і так все ясно видно !
Вияниченко:
Наші костюми до тих обставин пристосовані не! Де ж ваш марксизм !
X. Вильовий :
Ми не знаємо тамтешньої мови!
Дід:
О бо бо бо боже! •
Семенко
Землю емлю млю лю. Ю.
Донцов:
Винниченко:
Ми падаєм !
Єніскоп:
Нині одну раба тво!
Дід:
Свя !!! Свя !! Свя!
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ерн, в часи буйного розквіту живинного царства, яке добре далося в знаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)нй патос європейців XX віку підчас дії деякої об'єктивної ситуації.
"Нова Генерація" №2 1928 р.
***
УРИВОК ІЗ „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настав їй край, починається тепла доба, і, після несподіваної зустричї мандрівників із собіподібним, вони вирушили в незнані доісторичні світи.
Дід: Чи скоро ми проїдемо цю анахтемську зиму У
. Семенко: Потерпіть трохи. Холодно самому й мені.
X. Вильовий: Ой!
Донцов: Що таке, пане добродію?
X. Вильовий: Ой ! І друга!
Вииничеико: Що з вами, колего У
X. Вильовий: Аж двічі з носа капнуло...
Єпіскоп: І в мене капнуло...
Дід: Невже весна У красна ? закосичена У..
Семенко: Закапало з брудного носа...
Винниченко: Тепліє... Чудеса !
Донцов: Кінець льодовиковій добі.
бпіскоп: А дам! А дам!
Всі: Де?
бпіскоп: Та он із-за скелі дивіться яка чортяка суне.
Винниченко: Людина!..
бпіскоп: Свят! Свят! Свят!
Дід: Ох ти ж боже ж мій!..
Дснцов: Стійте! . . Власне, я вже забув, що хотів сказати ... Ага — да. Панове! Хто сказав печерна людина ? Я вазі одно скажу: навіщо вам класова боротьба ? Аджеж у вас зараз НЕП. і на людей стали похожі скоро ми з Европи подамо вам руку. Але я не про те... Властиво кажучи, я хочу сказати: чого жахатися ? Печерна людина ... Хто сказав печерна людина? Що то є печерна людина? Про неї ж і наш Михайли Грушевський . у 148-му томі своєї «Історії Українського Народу» на 3845 -ій сторінці (другий стовпець) говорить... Печерна людина ? IIхе! Та це ж свій чоловік! 6 різні печерні люди: англійські печерні люди, німецькі печерні люди, японські печерні люди . . . Але ж це українець!
Ви можете вповні зрозуміти де слово? Це українська печерна людина! І колй навіть вона повстала з малин, як казав Дарвін. то ... і малпи ж усякі бувають: є китайські малпи, в кацапські малпи. б українські малпи, власне були. Але ця печерна людина українська печерна людина, і повстала вона таки з нашої української малпи. Ця печерна людина ви подивіться на тип писку український предок наш. Чого ж вам треба іде, прошу, панове?
Єпіскоп : Та коли так, то воно звичайно...
Дід: Свій таки ж чоловік.
Вияниченко: Значить, всім ясно — хай живе єдиний національний фронт!
Єпіскоп : Св. Письму де не суперечить.
ДІД : Україна понад усе!
Вияниченко: , Ця печерна людина український предок наш.
Єпіскоп : Ну, звичайно, коли укр...
X. Вильовий : А як же пролетаріат? Важко розібраться
а серце болить... Хай живе український пролетаріат !..
Винниченко: Отже, панове, я маю один проект. Ходімте до купи, я розкажу.
ДІД : А як же ви, пане Михайли ?
Семенко: Ви там говоріть, посижу біля машини тут я.
Винниченко: Наші гасла: хай живе про ... Хай живе народ!
X. Вильовий : Як це так народ? Який такий народ ? Це дуже загальне гасло.
Єпіскоп : Український народ, браття!
Винниченко: Хай живе соціяльна ре... Власне, хай живе соціяльна та ще й демократична республіка!
Всі: Сла — а — а — ава!!!
Донцов: Але МИ здається ухилилися в бік. . .
Винниченко
Отже, панове. В цей високий момент зустрічи з рідною печерною людиною и пропоную одноголосно обрати одного з нас представником скривджених нащадків, щоб цей представник міг вшанувати рідну печерну людину і в її особі рідну українську мали у, — вшанувати адресою і після короткої ДОПОВІДІ! про міжнародне і внутрішнє укретановшце поцілувати її. Хто за Тараса Григоровича ? Всі. Таким чином, одноголосно обрано ... Але кого ж, власне, обрано?..
Дід : Тараса Григоровича.
Винниченко: Як це воно так.. вийшло ? . .
X. Вильовий : Там щось печерна людина хоче сказати.
Винниченко Вельмишановний предку наш...
Ми, і (ред ставнії...
Печерна людина 0-го-га-го. Е — ге — га — гей. Гу — гу — грр — гу.
Винничсвко: Ми представники ...
Людина : І — гі — го — грр . . . грр... гррр. . .
Єпіскоп : Ті — і кай!!!
Семенко: Шапки тримайте. позлітали щоб не.
Ледве врятувавшися від роздратованої печерної людини, сміливі подорожні на деякий час осіли на континенті Атлантіди, перебувши ввесь час її історії і бравши участь в немаловажних подіях, що потрясали цю землю, аж поки не вкрили її хвилі океану з усім населенням і культурою, після чого мандрівники рушили далі по дорозі часу.
"Нова Генерація" №1 1927 р.
***
УРИВОК ІЗ „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ери, в часи буйного розквіту живинною царства яке добре далося в знаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)ий патос європейців XX віку підчас дії деякої об’єктивної ситуації.
Єпіс к о п : Дякую дуже, шановний Михайль Семенко, але спустіть мене додому.
Семенко: Та посидьте трошки ■ ще! Єпіс к о п : Ні, час уже йти мені. • Семенко: Та куди там іти вам ! Ніч —хоч око виколи. ДІД: Нівроку ... Мені теж ніколи. Це чорти — батька — зна що... Звірів сюди напустив чистий звіринець. Ніде ні присісти, ні пройти. Семенко: Та хто там їх напускав! Поживуть і виздихають без вас. Винниченко: Вчора таких noteop надивився, що мабуть цілий рік спати дадуть не. Донц о в : Але ви хоч горожанську війну пережили, добродію,
і в більшовицькому уряді участь брали, — а як же мені, коли я увесь час У кавярні... Семен к о : Звичайно. Діло сумне. Кавярень поки що немає але. X. Вильовий: Та вони смирні наче звірі ці. Ніхто не займе. Семен к о : Одсунутися туди в куточок можна разі крайньому в. Дід: В музеї там.хоч чучела не так страшно. А тут так і норовить впоперек узяти. Єпіс к о п : Тут уже до жартів не. Семен к о : Нічого не можу зробити але. Д о н ц о в: Мені зараз прийшла до голови теорія що до української історії.
X Вильовий: ну сідаймо вже до гу , рту. Розкажіть. Донцов: Розказую. Слухайте слухайте слухайте. Справа ходить знову про українців і руських. Семен к о : Слу хаємо Слухаємо Слухаємо. Дід: У. У. У. Донцов: Ця подорож довела мені остаточно між руськими й у-країнцями жодної спорідненосте нема. Винниченко: А я хіба не говорив, що чорт ма ? €піс к о п : Ма. Ма. Ма. Донцов: Але докази ! Докази! Докази! Дід: Ось. Ось. Ось.
Винниченко: Найновіші досліди говорять в процесі історії українські племена . .. X. Вильовий: От тобі й на і Українське плем’я а не племена! Д о н цо в: Так. Винниченко: Українське плем'я чи племена в чому річ ? Одна ж Запорожська Січ мати для всіх була ? Адже й у Америці один Ку — Клукс — Клан ? Донц о в : Я ухилився теми від. Винниченко: Ні. Ухиливсь од теми я. Дід: Ухилилися ви обиі ва. X. Вильовий: Хто тут у нас голова ? Дон цо в: Досить уже голови! Хочемо буть Семен к о : Без голови.
Винниченко: 1 говорю , я отож. Винниченко: Слухайте ! Слухайте! Слухайте! не. Єпіс к о п : Ото вже й видно що не плем’я племена а. Винниченко: Знайшов розмови нитку! Слухайте далі мою промову. В процесі світової історії українське плем’я чи племена від Чорного моря пішли на За ... Донц о в : Чого там іще вони не ба . . ? Винниченко: Чи не могли б ви зачека? Я ж можу иноді скінчити й. У мене теж можуть бути свої теорії що до української історії. Всі досліди говорять про те що український народ в доісторичне життя обійшов всі народи й нації навколо РСФРР перемішувався з поляками, чехами, німцями, латвійцями, естонцями, фіннами, лопарями, самоїдами, зирянами,
чувашами, киргизами, чеченцями, грузинами, армянами й кримськими татарами і навіть румунами й молдаванами. €піс к о п : і повернувсь додому ? Винниченко: І повернувсь але на своєму довгому шляху ні разу з руськими не зіткнувсь. Донц о в : Із самоїдами також не. Про це немає відомостів у ме не, Високоповажаний Пане! Дід: А давайте покинемо ці високонаукові теми. Щось заплутали ви ме не. Єпіс к о п : Ви не помічаєте ? Щось наче ноги мерзнуть. X. Вильовий: Та то переляку з. Дід: Вже й чайку хочеться так би хороше випити шклянку. . . Винниченко: А воно ... таки справді... Щось і в мене наче ноги мерзнуть.
Єпіс к о п : І зуби цокотять... А може це • неври ? . . Дід: Та то ти змерз, отче, як цуцик! Донц о в : Льодовикова доба насуває, браття! Дід: Ох боже ж мій ! А стара десь там у самій кохті... Єпіс к о п : Я вас почав було шанувати трохи, високоповажаний Михайль Семенко, але тепер вибачайте. Дід: То було душно як у пеклі, а тепер хоч кожух одягай. Винниченко: Долой льодовикову добу! X. В и л ь о в и й : Та не долой а геть! Д о н цо в: Геть! льодовикову! добу! ■Семенко: Не почує! З народом хіба щось можна зробити вигуками такими. Але.
Єпіс к о п : Як вас по — батькові, пане добродію ? С е м е н к о: А нащо вам ? Єпіс к о п : Пустіть мене в Київ!.. Дід: Це вже ка зна що. Руками поворухну не. Ногами поверну також. Семен к о : Не? Шукайте дров! Влаштуєм огнище давайте і Є піс к оп : Чи скоро кінець, Михайль Васильовичу ? Семен к о : Уже й Михайль Васильовичу ! А Адама хіба бачити хочете не ? Єпіс к о п : Та де там той Адам, коли у вас усе звірі ходять! Он бач який пройшов! Донц о в : Льодовикова доба, товариші — панове Г
Дід: Та яка б не була та доба, а вже й коло вогнища всидіти Не можна. Винниченко: Тікайте! Тікайте! Тікайте! Єпіс к о п : Що таке ? X. Вильовий Мамут! Винниченко: Тікайте! — Тікайте! Тікайте! Донцов: Рятуйте! Ой! Винниченко: Та поможіть! Та поможіть! Та поможіть йому! Єгііс к о п : Ху. От тобі й мамут. Насилу одтяґли. Дід: Щоб отак ляснуть хвостом по пиці та отакого хорошого панича!.. Семен к о : Пане Донцов, боляче вам не ? Донцов: Ми протестуємо! Ми протестуємо! Ми протестуємо!
Винниченко: Ви ризикуєте нашим життям! X. Вильовий: Досить! Досить! Досить! Є п і с к о п: Це пан — чорт знає ' що таке справді ! Донц о в : Ми не хочемо більше розумієте ви чи ні? Винниченко: Ми оголошуємо страйк! Дід: І ми оголошуємо страйк ! Я боюсь... Донцов: Я подаю на вас в міськ міліцію і Винниченко: Я подаю на вас в кар розшук! Дід: Я більш не буду ... Але мені... холодно...
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настає їй край, починається тепла доба і після неспо діваної зустрічи мандрівників із собіподібним вони вирушили в незнані доісторичні світи.
"Нова Генерація" №6 1928 р.
УРИВОК I3 „ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО“
СЄМЄ Н К О : Ми знов між простором і часом. Говоріть вільно тут ніхто не почує нас. X. Вильовий: ну, не здобрувати б нашому депутатові. Компроне ? Дід: Депутацій люди печерні люблять не. Донц о в : І як він нас не впізнав ? Ми ж теж українці ж. Винниченко: Не слушна була година. X. Вильовий: Бідно нашо Україно! Дід: Отак ми завжди : один у ліс, другий під ніс, а хто по дрова... Донц о в : Я переконуюсь, я переконую, я пере кб ! X. Вильовий: Що ми ніколи, що ми нікбл, Що ми нікб! Дід: Ні щастя, ні до. Донц о в : Не дійдемо згоди. Дід: Яка шкода ! Є п і с к о п: Чого це замовкли ви, Володимире Кириловичу ? Ми вас одноголосно обрали депута, а ви як дячок на клиросі. Винниченко: Тра, та — та — та — та — та — та. Дід: Якби було можна ви' то тоді ще була б надія. X. Вильовий: Але тоді ще мабуть і горілки не було? Самі печерні та мамути.
Семенко: Ми спускаємось знов на якусь землю. Землю . емлю млю ю. Д о н ц о в : Про присутність духу мова йде. Винниченко: Прошу! Спускайтесь! Прошу! Я вже нічого боюсь не. Не обирайте депутатом мене але. Д ід: Доб . ре. Семенко: Всі згодні ? Всі: Всі! Всі! Всі! Семенко: Мерсі. Сіли на якусь землю. Семенко: Сто п! Д о н ц о в : Алле — є — гоп! Дід: Тпру — у приїхали. X. Вильовий: Земля! Земля! Винниченко: Гоп — ля! Д о н ц о в : Тарарара бум б. Є п і с к о п : Та не скакайте так як Христофор Колумб.
Винниченко: Де ж це ми ? Із звірями чи із людьми доведеться нам на цей раз ? X. Вильовий: Вол. Кир ! Без зайвих фраз Маяк! Маяк ! Дід: Що за знак ? Може це ми додому приїхали? Єп і с к о п: Хіба видно рідну стріху ? Винниченко: Де ж це ми, де це? Раз маяк, то може Одеса ? Донц о в : Щось не схоже на наші креси. Цікаво знати, чи е тут яка преса ? Винниченко: І чи самовизначилися тут нації ? X. Вильовий: І чи існують тут якісь установи й організації ? Дід: Еге ж. Ото ж і я ж кажу. Донцо^: Жу, жу, жу. Винниченко: Щось повеселішали ви, добродію. Донцов: Та я
веселий зрб ДУ- Аби звірів було не. Вони більшовиків нагадують мене. Дід: Еге. Еге. Єпіс к о п : Теге — гек. Можна сходити ? ДІД: Де ж ми будемо коло бродити ? Винниченко: Та все ’дно. Хоч на захід, хоч на схід. Кудою хочете, .ДІДУ ? X. Вильовий: Як сказав хтось: раз наша нація співоча, два „коло річки, коло броду". Давайте заспіваємо. Дід: А що ж. І підем тоді балкою. Донц о в : Я пропонував би буть обережним із співами: може тут яка ворожа нація. X. Вильовий: Раз є маяк то є й морська комунікація. Донц о в : Рація. Рація рація. Винниченко: Раз комунікація і маяк то значить й електрифі кація. Дід: Так.
Так так. Не напала б на нас яка перетурубація а по нашому лиха година. Єпіс к о п : Або яка ока зія, що все єдино. X. Вильовий: Ціка. Чи Европ тут, чи Азія ? Донц о в : Треба б піти у розвідку. Дід: А чи не страшно ? Донц о в : Мені ні. Винниченко: Послати на розвідку пана Донцова ! Донц о в : Ви мене зрозуміли не. Мені у розвідку ні. Дід: Чому ні ? Чому не вам, а мені ? Д о н цо в: Невідомо, чи звірі тут чи народ Коли народ —то я можу, а коли звірі —[ ні. Я можу тільки з народом. Винниченко: Ми з народом можемо. Звикли. X. Вильовий: Та ясно ж що народ, бо ж маяк. Дід: Авжеж маяк.
Єпіс к о п : Раз маяк —то й люди. Донцов: Гм... так. Семен к о : Так як, добродії ? X. Вильовий: Послати їх для звязку з тутешнім народом. Донцов: Володимира Кириловича й мене ? Винниченко: Я люблю коли мене обирають. Промову скласти треба але. X. Вильовий: А на якій мові ? Донцов: Давайте складати промову а потім виберем мову. Винниченко: Коли промову то дозвольте, товариші, я. Дід: Валяй, Винниченко: „Товариші. „Ні. „Громадяни. „Ми, представники європейської „демократі...“ Єпіс к о п : Чому обов'язково Товариші, громадяни, демократі ? „Брати во „христі! „Ми...* Донцов: Дозвольте скласти промову! Володимире Кириловичу продов!
Винниченко: Завжди готов. „Отже, громадяни, „ви бачите, що ми прийшли до вас „з дружніми намірами. „Ми не більшовики. „Не зобижайте нас „ми смирні. „Але коли у вас „радянська „влада „дозвольте нам „назад візи, „як чужоземцям, що не є п’яні „й розпоряджують правом „екс „територіяльн . . .“ Дід: Гаразд. X. Вильовий: Ухвалити промову пропоную. С е м е н к о: А тепер гай да І Дід: Куд куда ? Семен к о : В Атлантіду, хто про Атлантіду чув. X. Вильовий: Чи ви чули, діду ? Я чув. Дід: Мовчи, поки голови не збув. Тарарара бум бум Винниченко: Атлантіду то я чув, але ж її ніхто бачив не. Донц о в : Може туди ще страшніше, ніж в СРСР чи у нову Гвинею ? X. Вильовий: Може вони не розуміють нашої мови ? Семен к о : Але ж у вас єсть промова ? Перекладу її я а. Д о н ц о в: Була не. була гоп ля. Пішли. Єпіс к о п : Куди до маяка ? Дід: Так треба ж пошукати яку хворостину або дрючка. Винниченко: Та що там поможе якийсь дрючок не собак же боятися. Єпіс к о п : Тут якби хоч поганенький дячок. Семенко: Чи довго у вас там змовлятися ? На маяк!
Всі: На маяк ! На маяк !
"Нова Генерація" №2 1929 р.
***
Семенко М. «Повема про те, як повстав світ і загинув Михайль
Семенко» / «Нова ґенерація» – 1927. – №1. – С. 3–8; 1928. – №2. – С. 103–
113; 1928. – №5. – С. 348–355; 1928. – №6. – С. 418–428; 1929. – №2. – С. 21–29.
