18-річну Світлану Короненко Іван Драч свого часу назвав українським Артюром Рембо, а сучасні літературознавці твердять: «Вірші Світлани Короненко потребують підготовленого читання. Отож ті, хто шанує поезію Бодлера, Верлена, Рільке – читайте Короненко… Це велика розкіш – сугестивна поезія українською мовою»

Я в цій осінній імлі вибрала вірші, як долю
***
Я в цій осінній імлі вибрала вірші, як долю,
Наче в солодкому склі зблиснув ковток алкоголю.

Тут, де тремкий падолист, де золоте умирання,
Наче химерний буддист освоюю рим добування,

Грона гарячих намист, грона калини до чаю.
Вітер як вічний статист на сходах мене зустрічає.

Темно-червоні хвости, темно-бордові вуалі
Кинуто вже на мости в прощальному ритуалі,

Кинуто на міста, просто під білі ноги,
Начебто завтра свята і прийдуть велично боги.

Прийдуть у цей листопад, прийдуть у сни і у вірші.
Котрі завжди невпопад й байдуже – кращі чи гірші.

Прийдуть. Торкнуться руки. Вогкі простелять коси.
Чорні їх клобуки, наче осінні покоси.

Ти озирнешся на них через дими осінні.
Світло старої вини завжди тремке і нетлінне.

Знову на сходах стоїш? Винами повняться схрони.
Сховано флягу і ніж, плачуть колишні вже жони.

Я тут ніхто і ніде, я тут, як тать серед ночі:
Вогке обличчя бліде, рима жагуча й жіноча.

Наче роздягнений ліс, скинуто сукню і пояс.
Чорна зрозпачена міс! Може, колись заспокоюсь

Чи в захололій воді, вилитій на перехресті,
Чи в золотій череді юних і сонячних бестій.

Будда стоїть як Сварог. Пальці сухі на клавірі…
Рим’ячий сонячний бог? Кожному дано по вірі.

Вистиг з порічок твій чай. Пилом заметено поли.
Хустка з важкого плеча впала й душа твоя гола.

Курява між борозен. Срібне шаманство вірша.
Й стан цей зоветься дзен, і — августійша тиша.

З книжки"Вірші з осені"
(видавництво "Ярославів Вал")

у Рівному вшанували пам’ять жертв наймасовішого в області розстрілу євреїв у період Голокосту, який провели 6 і 8 листопада 1941-го року нацисти в урочищі Сосонки. В ті страшні дні було розстріляно сімнадцять з половиною тисяч євреїв, котрі проживали у Рівному.

Єврейське населення стало першою жертвою окупаційного «порядку». У довоєнному Рівному мешкало трохи більше 40 тисяч осіб, з них понад 80% – євреї. Майже половина міста тоді полягла у Сосонках. Лише трьом десяткам з них вдалось вижити – саме вони пізніше і розповіли світу про те звіряче вбивство тисяч людей у нашому місті.

*Втім, 17,5 тисяч – це лише офіційні дані радянської історіографії. За свідченнями самих євреїв у меморіальній книзі Рівного – тоді розстріляли понад 22 тисячі людей. До слова, масштаби втрат прирівнюють до трагедії у Бабиному Яру.