Блог


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» облако тэгов
Поиск статьи:
   расширенный поиск »

"Адъютант его превосходительства", "Аргонавти Всесвіту", "Аэлита", "Витебский курьер", "Вічний імператив", "Гиперболоид инженера Гарина", "Господарство доктора Гальванеску", "Двенадцать стульев", "Детская литература", "Долина смерти", "За силу Сонця", "Запах лимона", "Запізнілий цвіт валінурії", "Затонувшая тайна", "Золотой телёнок" римэйк, "Колас", "Лявоніха", "Маладосць", "Матч смерти", "Оккультный Сталин", "Остров сокровищ", "Палёт у минулае", "Подорож без кінця", "Пригоди капітана Савчука", "Пролетарий", "Рабочая газета" 1925, "Родник" (Минск), "Седой капитан" Владко, "Сезам, "Сказание о граде Ново-Китеже", "Сказка как сказка", "Сонячна машина", "Утро магов", "Фронт і тил", "Юный ленинец", "попаданцы", 10-я школа, 1000-годдзе, 1000-летие, 1000-летие Витебска, 1920-е, 1920-я, 1929, 1941, 31 июня, C. Беляев, Ukrainian Science Fiction: Historical and Thematic Perspectives/Украинская научная фантастика: Исторические и тематические перспективы, Walter Smyrniw, І. Адабашаў, І. Федоров, Іван Кочерга, А. Александровіч, А. Бабарэка, А. Беляев. Звезда мерцает за окном, А. Богданов, А. Бритиков, А. Вознесенский, А. Галич, А. Гастев, А. Гурштейн, А. Давидов, А. Дмитрук, А. Е. Миронов, А. Измайлов-АНС-ИАЕ, А. Н. Толстой, А. Розанова. Космічна тема в науковій фантастиці., А. Рыбалка, А. Тверской, А. Толстой, А. Штернфельд, А.Н. Толстой, Абрамский, Автографы, Адам Мицкевич. История будущего, Адамов, Аероторпеди повертають назад, Александр Богданов (Малиновский), Амосов, Анатолій Давидов, Андерсен, Андриенко, Аникеев, Анна Андриенко, Анна Станкевич, Антон Первушин, Анчаров, Аповесць будучых дзён, Апошнія з Эрыды, Арбитман, Астапенка, Астапенка Змітрок, Атлантида, Афонькин, Аэроторпеды, Аэроторпеды возвращаются назад, Б. Воробьёв, Б. Житков, Б. Кажинский, Б. Кит, Б. Ляпунов, БНФ. 1930, Бабель, Бабий Яр, Бабин Яр, Балко, Баркова, Бартини, Батиєва гора, Безгина, Беларусь, Белая болезнь, Белорусская фантастика, Беляев, Беляев "ЗАСТРЕЛЬЩИКИ НОВЫХ ОТКРЫТИЙ", Беляев - расшифровка персонажей и возможные прототипы, Беляев и А. Городская, Беляев и Украина, Беляев и шуточные фото, Беляев на языках народов Востока, Беляев-архив, Беляев-журнал, Беляев. Беляев.Радиополис, Беляев. Мурманск, Беляев. Подводные странники, Беляев.Смолич, Беляев.видео, Беляев.периодика, Беляев.письма, Беляев.стихи, Бендер, Бердник, Бердник и Стругацкие, Битва в космосе, Богданов, Борис Смоленский, Борис Шварц, Брандис, Бритиков, Брэдбери, Булгаков, Булычев, Булычёв, Буря В. П., В. (Ф.) Протасов, В. Азаров, В. Бердник, В. Бережний, В. Бугров, В. Быков, В. Винниченко, В. Гочаров, В. Гроссман. Жизнь и судьба, В. Дубовка, В. Зейлерт, В. Земляк, В. Кузьмич (Кузьміч), В. Михайлов, В. Некрасов, В. Нестайко, В. Обручов, В. П. Буря, В. Положій, В. Поліщук, В. Росович, В. Смирнів, В. Тан-Богораз, В. Шкловский, В. Ярина, ВАЛЕРІЯН ПОЛІЩУК. ЄВРОПА НА ВУЛКАНІ. 1925, Вазнясенскі, Вайнеры, Васильев ВГ. Наука о счастье, Васючэнка П., Васіль Дранько-Майсюк, Вейнберг, Вера Былинская, Викентий Дмитриев, Винарский, Винниченко, Витебск, Витебск в кино, Витебск. Шагал, Витебская область, Вл. Дмитриевский, Вл. Савченко, Владко, Владко Еромченко, Вовчик, Воланд, Володимир Самійленко, Володимир Смирнів, Володимир Смирнів "Українська фантастика: історичний і тематичний огляд", Волошины, Вс. Азаров, Вызваленьне сіл, Высоцкий, Вітаўт Мартыненка, Віцебск, Г. Адамов, Г. Альтов, Г. Гребнев, Г. Лужницький, Г. Черненко, Гаевский, Гай, Галина Журба, Гальванеску, Гальперин, Геник, Гербурт, Гинзбург, Гиперболоид инженера Гарина, Голем, Голобоков, Голова профессора Доуэля, Горький, Господарство доктора Гальванеску, Гребнев, Гребньов, Григорьев, Григорій Тименко, Гримайло, Громова А., Гігевіч, Д. Симанович, Давид Симанович, Дайнэка Л., Дашкієв, Детектив, Джемпсон, Ди-Пи, Диббук, Докія Гуменна, Дончук, Дядя, Е. Брандис, Е. Шерстобитов, Е. Школьник, Евтушенко, Екатерина Артемьева, Ефер, Ефремов, Жизнь моя - кинематограф, Жулавский, Жулавський, Жюль Верн, З. Дончук, Забіла, Завоевание Вселенной, Заир Азгур, Западная Двина, Звезда Соломона, Звезда мерцает за окном, Зеев Бар-Селла, Зейлерт, Знання та Праця, Зоряний корсар, Зуев-Ордынец, И. Гомель, И. Ефремов, И. Шкловский, Иван Ефремов, Ивич, Иво Има, Икар!, Ильф и Петров, Институт Мозга, Исбах, Ихтиандр, К. Андреев, К. Чуковский, К. Яворський, КГБ УССР, КЛФ, КНИЖНЫЕ СЕРИИ, Каверин. Два капитана, Каганская М., Каждое желание, Кажинский, Кальницкий, Кандрат Крапіва, Капнист, Капій, Караваев, Караткевіч, Карацупа, Карфункель, Касперук, Катаев, Кибертония, Киев, Кинофантастика А. Беляева, Київ, Київ. Бабин Яр, Клуб знаменитых капитанов, Клугер, Колупаев, Комната счастья, Константиновский, Короткевич, Корчак, Корчак. Когда я снова стану маленьким, Коспірук, Кочерга, Куприн, Л. Бердник, Л. Гурский, Л. Коваленко, Л. Обухова, Л. Озеров, Л. Подосиновская, Л. Полтава, Л. Сильнова, Л. Словин, Л. Успенский, Лагин, Лапотный Муций Сцевола, Лев Термен, Лезинский, Лем, Ленин, Леонид Быков. Пришелец, Леопольд и Эльвира Магнушевские, Лети, Лужницький, Луначарский, Людмила Беляева, Людміла Рублеўская, Ляпунов, М. Рывкин, М. Безродный, М. Волошин, М. Гарэцкі, М. Герчик. Лети, М. Дашкієв, М. Жванецкий, М. Ковальчук, М. Лазарев, М. Магнушевская, М. Магнушевская (Беляева), М. Петровский, М. Пивоваров, М. Семенко, М. Трублаїні, М. Фоменко, М. Чайковський, М. Чайковський 1909, М. Шагинян, Мавр, Магнушевская, Майстер корабля, Майстри часу, Майя Каганская, Макс Філіо, Малевич, Мамонтов, Маргарита, Мариэтта Чудакова, Марк Шагал, Марко Павлишин, Маршак, Марьямов, Мастер, Мастер и Маргарита, Машина времени, Маяковский, Месс-Менд, Мефистофель, Микола Гриценко, Мишкевич, Мюнхгаузен, Мікалай Гамолка, Мікола Гамолка, Н. Гомолко, Н. Гриценко, Н. Тарапанов, Н. Толстой, Н. Ходор, Набоков, Навумчык, Надежда Васильевна Черняковская (Беляева), Настецкий В.Е., Настецкий В.Е. библиография, Наука-фантастика 1.1991, Новый год, Нудельман, О. Бердник, О. Левченко, О. Орлов, Обручев, Обухова, Одесса-мама, Олесь Бердник, Олесь Бердник у ЦДАМЛМ, Олесь Бердник. Таємничі зоряні світи, Олесь Бердник. до бібліографії, Олеша, Ордівський, Останній Ейджевуд, Остап Бендер, Остров Мессалины, П. Мстиславець, Павел Мисько, Падбярэзский, Патент АВ, Патрис и Виктория Лажуа, Первушин, Перельман, Перемога над часом і простором, Пиноккио, Планета житиме, Платов, Повесть о чекисте, Подлипский, Подъяпольский, Полянич, Потапенко, Прашкевич, Пригоди капітана Савчука, Пыльненький и Смолич, Р. Арбитман, Р. Баравікова, Р. Казакова, Радиопьесы, Разгон, Ревич, Роботы, Розенталь, Роман Пример-Кушнарьов, Романівська, Росинский, Росович, Росоховатский, Росінський, Ротару, Ротов, Руденко, Рыбалка, Рывкин, Рыкачев, Рынин, С. А. Беляева, С. Беляев, С. Жемайтис, С. Жемайтис Е. Шерстобитов, С. Мартинович, С. Полтавский, С. Чебаненко, С. Черненко, Савченко, Салениек, Сандро Касянюк, Севастополь, Семёнов, Сенечільський, Сент-Экзюпери. Маленький Принц, Серж Мінскевіч, Серыя ПФ, Сибирский, Скорина, Смоленск, Смоленщина, СмолиЧетверта причина, Смолич, Смолич. Дашкієв, Снег отправляется в город, Советская научная фантастика в 1958-1959 годах, Солодовников, Солом"янка, Сонкин, Сорока, Сталин, Стальной муж, Сташка Грыніч, Стругацкие, Судьба барабанщика, Сын Совы, Сімановіч, Тамара Лазакович, Торжество життя, Тоффель, Троянкер, Трублаїні, Уникурсалия, Уэллс, Ф. Надененко, Фабрика молодости, Фауст, Фауст і смерть, Фрадкин, Харитонов, Хвядос-Чырвоны Нос, Хозяйство доктора Гальванеску, Хоттабыч, Хоттабычиана, Хоттабычмана, Хронология истории г. Витебска, Царское Село, Центрнаучфильм, Циолковский, Циолковский-архив, Человек-амфибия, Черненко, Шагал, Шарапов, Шкловский, Шпанов, Штернфельд, Эль, Энсти, Эсфір Гурэвіч, Эфер, Ю. Визбор, Ю. Витьбич, Ю. Долматовский, Ю. Каплан, Ю. Ковалів, Ю. Кондратюк, Ю. Левитанский, Ю. Пэн, Ю. Семенов, Ю. Смолич, Ю. Тис, Ю. Яновський, Юрий Пэн, Юрій Ковалів, Яворський, Язвицкий, Язэп Драздовмч, Язэп Драздовіч, Ян Ларри, Янка Мавр, Янка Маўр, Янка Маўр. Фільмы, Янка Маўр.Ненадрукаванае, Янка Маўр.рукапіс, Ярина Цимбал, Яроменок А.И., Ясновидец Гери, Ячейкин, Ячейкін, або Всюдихід професора Гоба, автографы, автор неизвестен, азербайджанская фантастика, алхимики и генетики, антиутопия, аэропорт "Южный", барды, беларуска-яўрэйская літаратура, беларускамоўная фантастыка, беларуская фантастыка, беларуская фанткрытыка, белорусская научная фантастика, белорусская русскоязычная фантастика, белорусская фантастика, белорусская фантастика и космонавтика, белорусскоязычная фантастика, библиография, библиография белорусской русскоязычной фантастики, биография, біблілграфія української фантастики, весь Беляев, витоки української НФ, война, встреча в "Астории", г. Пушкин, геліотехнологія, гимнастика, гиперболоид, дата основания, два Ефремова, день Победы, десять измерений, детектив, джинн, дьяволиада, діяспора, евреи в СССР, еврейская фантастика, женское царство, живопись, журнал "Колокол", залишаються в розшуку, зомбі-хорар, иврит, идиш, иллюстрации, искусство, история, итоговая песня нашей жизни, картотека, касмавізіі, кино, кинофантастика, княгиня Ольга, коміксы, космонавтика, краеведение, культурная жизнь, легенды, литература, малоизвестное, массовый психоз, медицина, метеорит на Витебщине, море, наук-поп, неизданное, обкладинки, оживление, откройся!", память, пан Твардовский, переводы, переписка Беляева, периодика, перший УНФ твір, письмовник, погибшие поэты, покупка жен и мужей, польская фантастика, попаданцы, поэзия, проза, псевдоним, революция, розшук української фантастики, роман приключений, сатирическая фантастика, семья Владко, семья Лагина, серия "Аргонавты Вселенной", серия ПФ, сестри Є. і Т. Кардиналовські, сказочные заклинания, спиритизм, театр им. Якуба Коласа, тэатр імя Якуба Коласа, укр. фант. 20-х, українська довоєнна фантастика, українська наукова фантастика, українська фантастика, українська фанткритика, українське фантастикознавство, українські письменники-мандрівники, упоминания в прозе, упоминания о Витебске, упоминания о сочинениях Беляева, утопии, утопия, утопія, фант. юмор, фантастика, фантастика 1920-х, фантастика Брюсова, фантастика и космос в музыке, фантастиковедение, фантастикознавство, фантастическая поэзия, фантастичне у творчості Трублаїні, фантасты, фантастыка, фанткрытыка, футуралогія, что такое фантастика?, школа №1, школьная футурология, шпионский роман, эмигрантика, юмор
либо поиск по названию статьи или автору: 


Статья написана 16 ноября 2018 г. 00:42




Статья написана 6 февраля 2018 г. 20:40




Файлы: crocodile_1966_29.jpg (948 Кб)
Статья написана 18 апреля 2017 г. 19:46

Сценарий детского приключенческого фильма

Товарная станция. Ночь. Тускло светят одинокие фонари.

Вдоль железнодорожного состава крадутся две мальчишеские фигурки. Останавливаются около одного из вагонов.

Мальчик постарше, Максим, беззвучно читает надпись на вагоне.

— Василь, — зовёт шёпотом, — вот... довезёт почти до дому... Станция назначения: Кривой Рог.

И, не дожидаясь согласия товарища, он начал торопливо разматывать проволоку. Размотал, откинул щеколду, с усилием оттянул назад дверцу. Заглянул в вагон.

— Пусто, вот здорово! Давай, полезай...




Файлы: Снимок.234PNG.PNG (512 Кб)
Статья написана 20 октября 2015 г. 16:54

За короткий час, упродовж 15 років, у Радянському Союзі була

створена «мережа періодичних видань для дітей, що передбача-

ла інтереси різноманітних вікових, соціальних, національних груп

дітей»; під «впливом культурної революції» дитяча журналістика

виступила «справжнім пропагандистом, агітатором та організато-

ром піонерського руху в нашій країні» [10, 195]. Ці уроки творення

видань із відповідною «сіткою кореспондентів» стали традицією, що

згодом набувала нових рис. Зрештою, і сьогодні в багатьох періодич-

них виданнях для дітей заохочується творчість юних, подекуди

існують гуртки, школи і майстер-класи для початкуючих дописува-

чів, але такого розмаху й масовості, помножених на цілеспрямова-

ний ідеологічний вплив, нині не існує.

Мета статті – з’ясувати основні кроки й засоби виховання

дитячого кореспондента в період становлення радянської журна -

лістики, обравши об’єктом дослідження піонерську пресу 20-х рр.

ХХ ст. («Червоні квіти», «Юний ленінець», «Юний спартак»,

«Октябрьские всходы» та інші видання в Україні).

У радянську добу було захищено кілька кандидатських дисерта-

цій, пов’язаних із зазначеною тематикою. Серед науковців – дослід-

ники з України та Росії. Це дисертації М. Алексєєвої про дитячі

журнали Радянської Росії 20-х рр. як тип видання (М., 1968), C. Ве -

лігодської про українську дитячу журналістику кінця ХІХ – почат-

ку ХХ ст. (Харків, 1970), Г. Литвинової про газету для дітей

(1958–1969) як засіб ідеологічного впливу та комуністичного вихо-

вання підростаючого покоління (К., 1970), Ю. Богатирьової про

створення друкованої піонерської газети (1922—1928) (Л., 1972),

А. Токарської про становлення і розвиток періодичної преси для

дітей в Україні у 1918—1932 рр. (К., 1987).

Цим же дослідникам належить і кілька статей у таких виданнях,

як «Журналіст України», «Детская литература», «Новые детские

книги», «Вопросы детской литературы», «Советская литература» та

ін. А. Токарська у статтях «Друг і порадник дітей» та «Літописець

піонерії», опублікованих у «Журналісті України», детально аналі-

зує джерела дитячого комуністичного руху в Україні, за архівними

матеріалами простежує розвиток окремих часописів («Червоні

квіти», «Піонерія», «Юний спартак», «Юный ленинец»). Зокрема

авторка розповідала про першу в Україні дитячу газету «Юный

ленинец»: вона була «рупором дитячого комуністичного руху, його

вірним літописцем. Вона закладала основу майбутньої преси піо-

нерської організації, визначивши коло обговорюваних питань,

основні форми роботи з юними кореспондентами. Газета стала вихо-

вателем, пропагандистом, агітатором і колективним організатором

юного покоління» [9, 41].

Окремо вийшли у світ огляди радянської дитячої журналістики

та літератури, написані Г. Абросимовою, М. Алексєєвою, В. Костю -

ченком, Ю. Ярмишем. Бібліографічний покажчик «Детская журна-

листика СССР» (періодичні видання та література про газети,

журнали, радіо- і телепередачі для дітей) уклали Ю. Богатирьова,

Л. Колесова, М. Холмов (Л., 1974).

Варто звернутися і до таких джерел вивчення умов та особливо-

стей функціонування дитячої преси, як збірники документів та

матеріалів (постанови та резолюції з’їздів комсомолу і партії), спо-

гади журналістів та інших учасників видавничого процесу (авторів,

кореспондентів, членів редколегій). До таких видань належать збір-

ники «Піонерія України. 1917—1941» [7], «Пионерская печать в

документах» [6], «Зори советской истории» [5], книжка «Год за

годом» О. Гусєва про літопис дитячого комуністичного руху в СРСР

[3], електронні джерела про піонерську пресу тощо.

Уміщені в збірнику «Пионерская печать в документах» [6] тези,

постанови, резолюції з’їздів РКП(б), ВКП(б), ЦК РЛКСМ, ЛКСМ

висвітлюють процеси ідеологічного впливу на дитячу пресу. Так, ще

у 1920 р. на ІІІ Всеросійському з’їзді Російської комуністичної спіл-

ки молоді (РКСМ) було наголошено на розвитку дитячої творчості

шляхом видання дітьми сторінок, журналів, організації виставок

[6, 5]; ЦК РКП(б) у 1924 р. орієнтував фахівців на створення «особ-

ливого типу газети», призначеної для «конкретного прошарку маси

читачів» [6, 6]; у передовій статті провідної комуністичної газети

«Правда» у 1924 р. зазначено необхідність партійного керівництва

піонерськими журналами і літературою, потреба «прийти на допо-

могу порадами і засобами» [6, 8] і т. д.

Закладаючи основи комуністичної педагогіки й теорії дитячого

комуністичного руху, як уважала редакція харківського журналу

«Дитячий рух» (1925. – Ч. 1), необхідно було внести «комуністич-

ний колір» у всі прояви дитячого громадського життя. З травня

1923 р. до лютого 1925 р. значно зросла в СРСР кількість молодіж-

них видань і їхній тираж (відповідно з 53 назв до 81, з 132 тис до

1 млн 456 тис 500 примірників), юнкорівський рух пройшов етап

від десятків до десятків тисяч «пишучих товаришів» [11, 12].

Важли вою зброєю політпросвітньої роботи стали стінгазети, де

юнкори робили перші кроки. Основні навички такої діяльності

з’ясовано в статті М. Потапова, який писав: «Пікор – це будь-який

юнкор, який пише в газети і журнали про життя і роботу піонерів і

пролетарських дітей». Жодних привілеїв чи знаків відмінності він

не має. Навчитися основних навичок він міг у гуртку пікорів, де

його ознайомлювали з потребами комсомольської і піонерської

преси, технікою написання матеріалів, умінням відображати «хоро-

ше й погане», «втягували в активну роботу у стінгазеті» [8, 18].

Фактично ці слова були повторенням вимог, зафіксованих у п. 6

«Про диткорівський рух» із резолюції 2-ї Всесоюзної наради піо-

нерських працівників [6, 11–12]. Тільки в цьому разі використову-

валися поняття «диткор» і «диткорівський рух». До 1925 р. і навіть

трохи пізніше редакції газет поділяли своїх юних дописувачів на

кілька категорій: пікорів (піонерських кореспондентів), шкілкорів

(шкільних кореспондентів), будкорів (будинкових кореспондентів),

сільпікорів (сільських піонерських кореспондентів) і диткорів

(дитячих кореспондентів). Юнкорами в той час називали юних

кореспондентів комсомольських видань, а робсількорами – відпо-

відно робітничих і сільських кореспондентів, які писали до партій-

них видань. Таким чином, основна робота дитячих кореспондентів

мала розгортатися навколо стінгазет і піонерських видань, а їхнє

навчання – зосереджуватися в гуртках при загонах піонерів чи дру-

кованої піонерської преси.

У 1924 р. були розроблені завдання для активних учасників дит-

корівського руху в Україні. Зокрема в збірнику «Супутник юного

піонера» вміщено «Заповіді пікора». До десяти основних кроків

належали такі: 1) стеж за роботою і життям свого загону, всієї орга-

нізації, свого оточення; про все цікаве пиши до газети; 2) будь аку-

ратним; побачив цікаве – відразу придивися й пиши; запізніла

замітка втрачає користь; 3) пиши тільки про те, що сам бачив і

знаєш; чужі слова перевіряй; 4) пиши жваво (малюнками), коротко

і зрозуміло; менше балачок – більше малюнків; 5) не роби із замітки

каші; в кожному дописі висвітлюй лише одне питання; 6) вчися

писати; стеж за правками, які робить редакція; не втрачай духу,

якщо замітка не підійшла, пиши ще; 7) не приховуй вад роботи

свого загону; на помилках ми вчимося; 8) пиши чорнилом, чітко,

розбірливо, з одного боку аркуша; не забувай написати своє прізви-

ще та адресу; 9) завжди підтримуй зв’язок із редакцією, повідомляй

про все хороше й погане в газеті чи журналі; підтримуй свою піо-

нерську пресу, шукай нових передплатників; 10) запрошуй до участі

в газеті чи журналі інших дітей; активно працюй у гуртку корес-

пондентів [4, 202].

Серед багатьох публікацій у збірнику «Піонерія України» важ-

ливими є спогади та свідчення безпосередніх учасників творення

преси для дітей в Україні, зокрема розповідь З. Біленка про журнал

«Червоні квіти», А. Вайшенкера – про двотижневий журнал

«Дитячий рух», В. Куличенка – про «Юний спартак», І. Неходи та

В. Бичка – активних пікорів 20-х рр. ХХ ст. про газету «Юний лені-

нець» та піонерські журнали, В. Лапія – про журнал «Більшо -

виченята» та одноденну газету «На зліт», Т. Горбунцова – про жур-

нал для молодших школярів «Жовтенята», І. Вавилова – про реда-

гування піонерської газети «На зміну» тощо.

Наприклад, В. Бичко – не тільки відомий український поет, він

багато років працював у молодіжній пресі України, був редактором

газети «Зірка», головним редактором видавництва «Молодь»,

редактором журналу «Піонерія». У його спогадах є активне дитин-

ство, створення спартаківської організації у селі, відчуття себе рево-

люціонером, більшовиком. А на цій хвилі – досвід участі в стінній

пресі, співробітництво в харківській газеті «Юний ленінець» (зго-

дом – «На зміну»), публікація поезій і дописів у літературному

додатку «Піонерія» та журналі «Червоні квіти». Про перші журна-

лістські кроки В. Бичко згадував: «Пікорівська робота давала мені

змогу бачити глибше і ширше життя, привчала мене ясно, чітко і

коротко висловлювати свої думки. А це насамперед потрібно кожно-

му, хто береться до літературної роботи» [1, 82—83].

Майже кожне піонерське видання мало редколегію, до якої вхо-

дило юне покоління, яке не тільки писало власні матеріали, а й

переглядало пошту, рекомендувало твори до друку чи відхиляло

дописи. Такий шлях пройшли відомі дитячі письменники України

В. Бичко, І. Нехода, О. Копиленко та ін. Охоче редакції запрошували

до участі відомих письменників. На сторінках журналів «Чер воні

квіти», «Октябрьские всходы», «Піонерія», «Тук-тук» опу бліковані

численні вірші, оповідання, новели й нариси М. Риль ського, П. Ти -

чини, В. Сосюри, Н. Забіли, О. Іваненко, О. Донченка, В. Поліщука,

В. Гжицького та ін. Поряд із ними трапляються підписи: диткор

Ол. Артем’єв, пікор Вільний, пікор Марат, піонер В. Царенко, піо-

нерка Слава, пікор Микола Федоров, пікор В. Бичко та ін.

Притаманною рисою піонерських видань стають гасла й заклики

для утвердження агітаційно-пропагандистського характеру видань,

призначених для підростаючого покоління. Це насамперед спону-

кання до участі в справах індустріального будівництва, виховання

«неорганізованих дітей» (бути їм за приклад), готовність до втілен-

ня комуністичної моралі в побут і навчання. Наприклад, у Харкові,

де виходили всеукраїнські газета «Юный ленинец» і журнали

«Октябрьские всходы», «Червоні квіти» та «Октябрята» (вони мали

спільну редакцію), існувала загальна Редакційна колегія юних піо-

нерів у складі 9 осіб. Вони розбирали піонерський матеріал, вирішу-

вали, що слід друкувати, в якому виданні, в якому відділі; керували

роботою юних пікорів, розглядали різні питання редакційної робо-

ти, стежили за ходом передплатної кампанії.

Існувала така специфіка: спочатку утворювалися районні гуртки

пікорів, потім вони почали виникати при колективах і клубах.

Пікором міг стати будь-який піонер, який хоча б місяць пропрацю-

вав у гуртку. Наприкінці 1924 р. у Харкові налічувалося 12 таких

гуртків. Їхня діяльність відбувалася за однією «схемою»: спочатку

бесіди (як працюють пікори, як слід писати до газети, про піонерсь-

ку пресу, про стінгазети тощо), далі починалася активна участь у

випуску стіннівок; аналізувалася практика публікацій піонерських

видань, нарешті юні кореспонденти випробовували свої сили в напи-

санні заміток. Гуртки обирали собі теми (скажімо, «Піонер у школі»

чи «Піонер вдома»), а кожен пікор намагався написати замітку, яку

потім прискіпливо розбирали в гуртку. Юні кореспонденти також

відвідували друкарні, дізнавалися, як відбувається процес друку.

Таким чином, пікор проходив «бойове хрещення» і міг самостійно

писати, як розповідалося на сторінках журналу «Октябрьские всхо-

ды» (1924. – № 18). У замітці про гурток дитячих кореспондентів

пікор Мулька повідомив, як школярі «розбирали «пам’ятку корес-

пондента», обговорювали питання, чому потрібно писати чітко й

розбірливо, лише на одному боці аркуша; а коли дійшли до напи-

сання замітки, зненацька погасло світло (1924. – № 19/20).

Меті комуністичного виховання підростаючого покоління відпо-

відала перша газета «Юный спартак», яка вийшла 15 грудня 1922 р.

у Харкові як «одноденна газета Харківського міськкому юних спар-

таківців» (функціонувала у 1923—1924 рр.). Першим і постійним

редактором газети став В. Куличенко (псевдонім В. Лір), який так

згадував перший випуск: «Газета приваблювала насамперед своїм

зовнішнім виглядом: надрукували її на тонкому глазурованому

папері, який мав приємний жовтуватий відтінок На такому папері

(імпортному – естонському) тоді навіть книжки рідко друкувалися.

Короткі статті й замітки, писані самими дітьми. Ілюстрації (хоч і

небагато). Словом, навіть професійні газетярі і поліграфісти хвали-

ли нашу новонароджену газету» [7, 85].

Містилася редакція газети в дитячому будинку імені Комсомолу.

Ніякого штату не було. Навіть редактор виконував свої обов’язки на

громадських засадах (у той час В. Куличенко був співробітником

газети «Харьковский пролетарий»). Жодного літературного праців-

ника, художника, фотографа чи коректора. Членами редколегії

стали дитячі кореспонденти – диткори, обрані міським комітетом

юних спартаківців. Усі матеріали обговорювалися на засіданні ред-

колегії, кожен член редколегії приносив по кілька дописів до

наступного номера, агітуючи товаришів у спартаківських осеред-

ках, у школах і дитбудинках.

Постійними були рубрики: «Важливі події», «Життя юних

ленінців по школах», «Наші бесіди», «Новини науки і техніки»,

«Куточок розваг», «Куточок жовтенят», «На колективне обговорен-

ня», «Листи з місць», «Довідник юного ленінця», «Юні ленінці за

роботою» та ін. У статті «Заповіти Ілліча» сформульовані основні

завдання юного ленінця: «Піонер вірний справі робітничого класу.

Піонер – зміна комсомолу. Зв'язок з західними братами, допомога

їм. Зміцнювати завоювання революції – Союз Радянських Соціа -

лістичних Республік. Змичка міста з селом. Вчитися, вчитися, вчи-

тися. Допомога безпритульним, боротьба з неписьменністю».

У лютому 1923 р. на сторінках газети «Юный спартак» була над-

рукована пісня «Ми молоді весняні квіти» вихованки дитячого бу -

динку Тані Карпової. Цю пісню співали на мотив «Інтернаціоналу і,

як стверджувала активна громадська діячка того часу, а пізніше

партійний працівник у Москві К. Максимова, пісня «швидко стала

популярною серед дітвори» [7, 57]. Там були такі рядки: «Ми моло-

ді весняні квіти, Ми діти Молота й Серпа. Ми тільки починаєм

жити, Але вже жде нас боротьба. (Приспів: Ми червонії квіти, Діти

Жовтня й Весни, Інтернаціоналу Правдивії сини)». Завершувалася

пісня рядками: «Комуна – то є гасло наше, Всесвіт – останняя мета,

Хай скрізь горить ясна свобода – Червона, вільна і свята. В похід же,

браття молодії, Ми шляхом волі йдем та йдем… За правду, волю і за

працю Червоний прапор піднесем» (1923. — 10 лют.).

Як уважав редактор «Юного спартака», робота в редколегії бага-

то чого навчала дітей, чимало вихованців ставали потім редактора-

ми стінгазет у своїх осередках чи школах, деякі вже обрали шлях у

велику журналістику. Сам В. Куличенко пізніше працював у редак-

ціях дитячих журналів, видавництві «Молодий більшовик»,

Харківському палаці піонерів та жовтенят, а з 1936 р. – у Москві

директором Центральної станції юних натуралістів.

Активний співробітник «Юного спартака» комсомолець Леонід

Можейко став секретарем редакції, згодом на цій же посаді в «Юном

ленинце» та газеті «На зміну», був редактором журналу «Знання та

праця». Юний, 13-річний диткор-спартаківець Давид Ново плян -

ський, який уже тоді «виділявся серйозним, вдумливим підходом до

кожної замітки», з часом працював у всесоюзних виданнях: «Ком -

сомольской правде» та «Правде». Активний диткор Олександр Лесс

теж став професійним журналістом, працював репортером у мос-

ковських газетах та журналі «Огонек». Доктором фізико-матема-

тичних наук став колишній юнкор Лазар П’ятигорський. Одна з

перших спартаківок Олена Радченко (Радченківна), член другого й

третього складів редколегії «Юного спартака», чимало попрацювала

в інших дитячих виданнях, а згодом – в апараті ЦК КПРС та

Президії Академії наук СРСР.

У грудні 1927 р. виповнилося чотири роки журналу «Червоні

квіти». Редколегія вирішила присвятити кілька випусків тим, хто

творив журнал увесь цей час – редакторам, відповідальним секрета-

рям, художникам, фоторепортерам, прозаїкам, поетам, диткорам і

пікорам. Нариси та зарисовки з фотографіями прикрасили часопис.

Тут опубліковано передову статтю «Чотири роки», розлогий нарис

К. Шелеста «Шлях нашого журналу», спогади Варвари Черед ни -

ченко про «старшу сестру» «Червоних квітів» – журнал «Червона

калина» в Катеринославі; розповідь першого секретаря й технічного

редактора «Червоних квітів» Мих. Биковця та першого редактора

Олеся Громова. «Тіні спогадів» під назвою «Коли розцвітали

«Червоні квіти» подав В. Бичко, згадуючи, як уже перші випуски

часопису «вчили, впливали на дитячу душу й гострили думки та

почуття» [2]. «Старий диткор» згадував свої перші журналістські

кроки («приніс дописа, шарад декілька») у газету «На зміну», а

потім його запросили до журналу: «Я щасливий, бо розцвітав разом

із «Червоними квітами», щасливий, що положив хоч маленьку

частину своєї праці на побудову журналу».

Зі сторінок ювілейного випуску довідуємося про атмосферу пер-

шого періоду творення журналу, про умови творчості молодих, ще

недосвідчених співробітників. Йдеться про Зіновія Біленка (його в

редакції називали «Зінко») – спочатку диткора, а після закінчення

школи він став технічним співробітником журналу. Його обов’яз-

ком був перегляд і сортування диткорівських матеріалів і дописів

дорослих авторів. Він став тією важливою ланкою, що сполучала

редакцію з друкарнею і конторою, де збирають передплату. «Це він

щодня вимірює харківські вулиці від редакції до друкарні, торсає

кого слід, щоб швидше готували малюнки до журналу, друкували

чи виправляли його».

Щодня о 12-й годині дня можна було побачити в редакції Валю

Бичка – «одного з найстарших диткорів», Олександра Бєляєва –

автора нарисів про науково-технічні новини, інколи «забігали» Іван

Сенченко та Варвара Чередниченко. Завжди у пошуку були фото-

граф Бризгалін, художники Іван Шульга, Дейц, Машалов; серйозно

працював редактор мови В. Арфолом. Про перші свої дописи розпо-

віли також пікор І. Нехода та диткор І. Лізенгевич. Можна дізнати-

ся про наполегливість молодих авторів, Гр. Епіка, Ол. Донченка,

В. Сосюри, В. Поліщука та ін. Саме вони були першими творцями

преси для дітей Радянської України у 20-х рр. ХХ ст., їм на допомо-

гу приходили дитячі кореспонденти, які масово відтворювали будні

свого оточення, життя й діяльність своєї «піонерської країни».

1. Бичко В. В. Вона дала мені все / В. В. Бичко // Піонерія України.

1917–1941 : зб.; документи, спогади, фотографії / уклад. І. С. Вави -

лов. – К. : Молодь, 1979. – С. 77–83.

2. Бичко В. Коли розцвітали «Червоні квіти» (тіні спогадів) / Ва -

лентин Бичко // Червоні квіти. – 1927. – Ч. 23. – С. 7.

3. Гусев А. И. Год за годом : из летописи детского коммунистическо-

го движения СССР. 1917–1981 гг. / Гусев А. И. – [4-е изд., перераб. и

доп.] – М. : Молодая гвардія, 1981. – 206 с. : ил.

4. Заповеди пикора // Спутник юного ленинца. – Харьков, 1924. –

С. 202.

5. Зори советской истории : очерки по истории пионерской органи-

зации (1917–1941) / сост. В. Г. Яковлев ; под. ред. И. Г. Гордина. – М. :

Просвещение, 1972. – 271 с.

6. Пионерская печать в документах : сб. / сост. Ю. Н. Вишнев -

ская. – Л. : Дворец пионеров им. А. Жданова, 1972. – 39 с.

7. Піонерія України. 1917–1941 : зб.; документи, спогади, фотогра-

фії / уклад. І. С. Вавилов. – К. : Молодь, 1979. – 320 с.

8. Потапов Н. Шире юнкоровские ряды / Н. Потапов // Юный кор-

респондент. – 1926. – № 1/2. – С. 17–19.

9. Токарська А. Літописець піонерії / А. Токарська // Журналіст

України. – 1984. – № 4. – С. 41–43.

10. Холмов М. И. Становление советской журналистики для детей /

М. И. Холмов. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. – 207 с.

11. Ярцев Г. Путь юнкоровского движения / Г. Ярцев // Юный кор-

респондент. – 1926. – № 1/2. – С. 11–13.


Статья написана 14 июня 2015 г. 17:51

l

С газетой в разное время сотрудничали: Юнна Мориц, Анатолий Кузнецов (автор романа-документа "Бабий Яр"), И. Росоховатский, Е. Шерстобитов, Г. Новогрудский, М. Билкун, Подлужный о чукчах и якутах, А. Варшавер (киносценарий "Тачанки с юга"), автор различных головоломок П.Шутик (Коломыя), А. Гарцман, Г. Фалькович, Л. Сорока, Г. Кипнис, Владимир Н. Орлов-поэт...Редактор Надежда Лобода. Перед новогодними каникулами вся 4я стр. была отдана под загадки, криптограммы, ребусы, шарады, анаграммы, чайн- и кроссворды. Технические конкурсы: определи изделие по радиосхеме, по внешнему виду...Детские писатели А. Рыбаков и др. рассказывали, над какими книгами сейчас работают ( Приключения Кроша). Давались анонсы уже вышедших книг и фильмов. а также над кот. ещё работали авторы (Динара Асанова. Не болит голова у дятла. 1974). Расцвёл экзотический цветок Виктория Регия/Круса в Ботаническом саду им. акад.Фомина. Научный консультант, а впоследствии завлит И. Росоховатский старался заполнять 4ю стр. интересными произведениями, разыскивал и договаривался с авторами, в крайнем случае — предлагал свои, скромно под псевдонимами: И. Росов (фантастический комикс "Неожиданный гость" и краткие обзоры фантастической литературы), И. Росенко (соавтор повести "И всё-таки это было...)

Тип издания: Газета Подзаголовок: Еженедельная всеукраинская газета

Место издания: г. Харьков Издательство: Государственное Издательство Украины; г. Киев, изд-во "Правда Украины"

Годы издания: 1922 — 2003

Периодичность: Еженедельно

Еженедельная всеукраинская газета детской коммунистической организации юных пионеров им. Ленина, Орган Центрального и Харьковского Окрбюро по детдвижению при ЦК ЛКСМУ.

15 декабря 1922 года вышла первая пионерская газета «Юный Спартак» — орган Харьковского горкома юных спартаковцев. С 1924 года она выходит как орган ЦК ЛКСМУ и Украинского Совета пионерской организации под названием «Юный ленинец». З грудня 1928 по липень 1938 не виходила. З 1938 виходить у Києві: у липні 1938 — червні 1941 — під назвою "Юный пионер", з січня 1944 — "Юный ленинец".

С 1991 года выходит под названием "Перемена".

Украинская журналистика, а вслед за ней и читатели нашей страны готовятся 15 декабря отметить 80-летие самой старой детской газеты «Перемена». Она начала выходить в 1922 году и называлась «Юный Спартак», с 1924 года — «Юный ленинец», а с 1991 года — «Перемена».

Оказывается, «Перемена» — не только самая старая детская газета Украины и всех республик бывшего СССР (она старше «Пионерской правды» на два года). В справочнике сказано, что «Перемена» является старейшей детской газетой Европы. А через три года еще одна наша детская газета — «Зірка» будет отмечать свое 80-летие. Так что Украине есть чем гордиться!

Когда-то «Юный ленинец» имел тираж 1 млн. 700 тыс. экземпляров, «Зірка» — около двух с половиной миллионов экземпляров. Надо отдать должное: это было время особого внимания к детству и его проблемам. Работали дворцы пионеров, дома детского народного творчества и детско-юношеские спортивные школы, где в самых различных кружках и секциях ребята находили для себя занятие по душе. Для детей издавалось множество книг, журналов и газет, существовали специальные передачи на телевидении. Работала Центральная студия детских и юношеских фильмов имени М. Горького, которая выпускала до 40 художественных фильмов в год, а на 15 студиях в союзных республиках создавались любимые ребятами «мультики» (одна лишь Киевская студия научно-популярных фильмов выпускала в год более 20 мультфильмов для детей). На этом фоне тогдашние бывшие тиражи «Юного ленинца» и «Зірки» были естественны и объяснимы. При «Юном ленинце» и «Зірке» долгие годы работали студии юнкоров, где ребята могли овладеть навыками журналистики, сделать первые шаги в этом непростом деле. А потом многие бывшие юнкоры по рекомендации «Юного ленинца» или «Зірки» поступили на факультет журналистики и впоследствии стали известными журналистами, ведущими телепрограмм, редакторами СМИ, писателями. Всем им «путевку в жизнь» дала детская газета, там они напечатали свои первые заметки, репортажи, стихи. Газеты получали от своих юных читателей более 200 тыс. писем в год. И на каждое редакция отвечала...В. Дружбинский

Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/takoy_pechaln...

http://www.abitura.com/man/braginskiy_2.h...

... меня в газету взяли. Годы, проведенные в детской редакции, остались светлыми воспоминаниями. Это была настоящая школа. Такой требовательности к слову теперь газетчики не могут себе позволить. Шутка ли, двадцать человек выпускали газету размером в «Пионерскую правду» раз в неделю.

Обычная текстовка к фотографии шлифовалась и вычитывалась не раз и не два.

Одной из моих задач была подготовка детских литературных страниц. Делалось это так.

Из отдела писем нам приносили пачку детских проб пера. Я и мой коллега замечательный бард Михаил Назаренко запирались в комнате с этой пачкой.

И начинали работать у этих деток «литературными неграми», выдавая на гора вполне законченные, иногда смешные, иногда лирические стихи. Разумеется, подписывая их реальными детскими именами.

Сегодня можно по-разному посмотреть на это и даже осудить нас. Но дело прошлое. Стихи печатались, читателям и главному редактору нравились. А однажды в связи с этим произошел казус. Издательство «Радянска школа» выпустило красочный альбом рисунков. Когда мы с Мишей открыли его, то увидели, что в альбоме несколько десятков «детских» стихов, написанных нами. «Тех» самых, взятых из литературных страниц нашей газеты.

Мы, конечно, возмутились, позвонили издателям. Нехорошо, дескать, без разрешения, это мы авторы. А даже если и доказать не можем, (хотя могли, потому что имели оригиналы того, что детки присылали), но хоть разрешения у газеты спросить бы надо было. Но, как вы понимаете, нас послали.

— Вы много занимаетесь переводами детских поэтов. С чего это у Вас начиналось?

— Наша редакция находилась в Киеве в одном здании с редакциями республиканских детских журналов «Барвинок» и «Пионерия». Они тогда на Украине были двуязычные (Л. Сорока).

http://kykymber-ru.livejournal.com/14873....

Однако все началось после приезда в Крым специального корресподента Украинской республиканской газеты “Юный ленинец”, известного писателя фантаста Игоря Марковича Росоховатского .Его миссия по заданию главного редактора газеты “Юный ленинец” заключалась в подготовке материала, освещающего опыт Крыма по внеурочной работе с юными техниками. После недельного путешествия по области и суммировав увиденное, у нашего очень талантливого и творческого гостя появилась весьма модная, по тем временам, идея объединить все творческие юношеские коллективы Крыма в единую организацию “Малую академию наук”, присвоив ей романтичное название “Искатель”. Эту увлекательную идею мы с ним долго обсуждали, взвешивали все за и против, но пришли к убеждению – нужно пробовать! Шел декабрь 1962 года, Игорь уехал в Киев, перед отъездом мы разделили обязанности. Он решает все вопросы в столице с республиканскими организациями и получает согласие на проведение эксперимента. В Симферополе мне предстояло решить эти вопросы на областном уровне.

И. М. Росоховатский проявил свои организационные способности и талант журналиста для организации всеобщей поддержки идеи создания МАН Крыма “Искатель” в правительственных, общественных кругах и среди журналистов столицы Украины. Во время подготовки статьи в газете “Юный ленинец” он встречался с президентом Академии наук Украины и получил его согласие на систематическое содействие и помощь МАН Крыма “Искатель” со стороны АН УССР. Состоялись встречи с министром просвещения Украины, секретарями ЦК ЛКСМУ, представителями прессы и педагогической общественности. Опубликован в газете “Юный Ленинец” разворот о достижениях юных крымчан (9 января 1963г), все это послужило сигналом к подготовке и проведению Учредительной сессии “Искателя”. Впоследствии И. М. Росоховатский своим авторитетом, талантом и ответственностью многократно оказывал помощь уже созданной и действующей структуре МАН в организации публикаций в прессе и помощи от различных ведомств и учреждений.

http://www.abitura.com/man/braginskiy_2.h...

https://val20101.livejournal.com/465892.h...


Файлы: junyi_leninets_4_1.jpg (562 Кб)



  Подписка

Количество подписчиков: 101

⇑ Наверх